Історія Одещини

Одеська область була утворена Постановою IV позачергової сесії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету XII скликання від 9 лютого 1932 р.

Ця постанова набула чинності з 27 лютого 1932 р. після затвердження її Всеросійським Центральним Виконавчим Комітетом.Область була утворена у складі 4 міст обласного підпорядкування (Одеса, Кіровоград, Миколаїв, Херсон) та 46 районів:

Андріїво – Іванівський, Антоно – Кодинцівський (Комінтернівський), Арбузинський, Баштанський, Березівський, Бориславський, Біляївський, Благоївський, Бобринецький, Велико – Висківський, Велико – Олександрівський, Вільшанський, Вознесенський, Голованівський, Голо – Пристанський, Гросулівський, Грушківський, Добровеличківський, Доманівський, Жовтневий, Зельцський, Знам’янський, Калініндорфський, Карл – Лібкнехтовський, Кахівський, Криво – Озерський, Любашівський, Ново – Архангельський, Ново – Бузький, Ново – Миргородський, Ново – Одеський, Ново – Український, Очаківський, Першомайський, Роздільнянський, Скадовський, Снегурівський, Спартаківський, Троїцький, Тилігуло – Березанський, Устимівський, Фрунзівський (Захар’ївський), Хмільовський, Хорлівський, Цебриківський, Цюрупинський.

У лютому 1932 р. Біляївський район був ліквідований, а його територію повністю приєднано до території Одеської міськради.

Із частини Бобринецького району було утворено Братський район, а із частини Любашівського району Велико – Врадівський район.

У лютому 1933 р. Савранський район було відновлено.

У липні 1933 р. було утворено Компаніївський та Ровнянський райони.

Постановами Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету від 22 січня та 17 лютого 1935 р. до Одеської області приєдналось ще 20 районів:

Афіамський, Біляївський, Благодатнівський, Березнеговатський, Володимирівський, Варваровський, Витязівський, Горностаївський, Гайворонський, Єланецький, Єлизаветградський, Мостовський, Мало – Висківський, Ново – Воронцовський, Привільнянський, Піщано – Бродський, Тишківський, Чаплинський, Ширяївський, Янівський.

У 1937 р. на території приміської зони Одеської міськради було створено Одеський район.

Указом Призидії Верховної Ради СРСР від 22 вересня 1937 р. із Одеської області виділена Миколаївська область у складі міст Миколаїв, Херсон, Кіровоград та районів:

Варваровський, Тилігуло – Березанський, Очаківський, Голопристанський, Цюрупинський, Скадовський, Хорлівський, Чаплинський, Кахівський, Бориславський, Горностоєвський, Снегурівський, Калініндорфський, Ново – Воронцовський, Велико – Олександрівський, Березнеговатський, Баштанський, Ново – Одеський, Привольнянський, Володимирівський, Ново – Бузький, Єланецький, Устинівський, Витязівський, Бобринецький, Копаніївський, Афіамський, Єлизаветградський, Знам’янський.

У 1938 р. було ліквідовано Зельцський, Спартаківський, Благоївський, Карл – Лібкнехтовський райони.

На підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1939 р. до Кіровоградської області відійшли райони:

Тишківський, Хмелівський, Пісчано – Бродський, Новоархангельський, Добровеличківський, Мало – Висківський, Ровнянський, Ново – Український, Ново – Миргородський.

У серпні 1940 р. до Одеської області було приєднано райони колишньої Автономної Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки:

Ананьївський, Котовський, Піщанський, Балтський, Чорнянський, Валегоцуловський, Кодимський, Красноокнянський.

У березні 1940 р. до Миколаївської області відійшли Арбузинський, Благодатненський, Братський, Вознесенський райони.

У 1944-1945 рр. Гросуловський район був переіменований на Великомихайлівський; Валегоцуловський – на Долинський; Янівський – на Іванівський.

Із Андріїво – Іванівського району було виділено новий Миколаївський район.

У травні 1949 р. Грушківський район було переіменовано в Ульянівський.

У лютому 1954 р. від Одеської області до Миколаївської відійшли м.Первомайск, Велико- Врадіївський, Доманівський, Криво – Озерський, Мостовський, Первомайський райони, а до Кіровоградської області – Гайворонський, Голованівський, Вільшанський, Ульянівський райони.

У листопаді 1957 р. було ліквідовано Долинський, Піщанський та Троїцький райони.

У червні 1958 р. Чорнянський та Красноокнянський були об’єднані в один Красноокнянський.

У січні 1959 р. було ліквідовано Андріїво – Іванівський та Жовтневий райони.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 8 грудня 1966 р. був утворений Овідіопольський район.

15 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР своїм Указом затвердила подання Президії Верховної Ради УРСР про ліквідацію Ізмаїльської області і передачу її території до складу Одеської області. До Одеської області приєднувались райони:

Арцизький, Бородинський, Кілійський, Лиманський, Ново – Іванівський, Ренійський, Саратський, Старо – Козацький, Суворівський, Татарбунарський, Тарутинський, Тузлівський та міста Ізмаїл, Білгород – Дністровський, Вилкове.

У листопаді 1957 р. райцентр Лиманського району був перенесений з с.Лиманського у м. Білгород – Дністровський і район отримав назву Білгород – Дністровського.

У січні 1959 р. Тузлівський район був ліквідований. У цьому ж році райцентр Суворівського району був перенесений у м. Ізмаїл і район отримав назву Ізмаїльського.

У 1962 р. Бородинський район увійшов до складу Тарутинського району; Ново – Іванівський – до Болградського району; Старо – Козацький – до Білгород – Дністровського району.

У лютому 1963 р. були ліквідовані Арцизький, Білгород – Дністровський, Кілійський, Ренійський, Саратський райони.

У січні 1965 р. у зв’язку з розукрупненням районів Президія Верховної Ради УРСР своїм Указом затвердила таке районування колишньої Ізмаїльської області: Білгород – Дністровський, Болградський, Ізмаїльський, Кілійський, Саратський, Тарутинський, Татарбунарський райони.

У грудні 1966 р. відновився Арцизький, а у 1969р. Ренійський райони.

На сьогодні Одещина – це обласний центр м.Одеса, 26 адміністративних районів, 7 міст обласного значення з населенням 2491,7 тис. осіб (за станом на 01.01.2001 р.), 1362 кілометри державного кордону.